Не частки на папері, а окреме майно кожному: позиція Верховного Суду у справі про поділ майна подружжя
Поділ майна подружжя не повинен залишати колишніх чоловіка і дружину співвласниками кожного будинку, квартири чи комерційного приміщення. Якщо склад майна дозволяє передати кожному окремі об’єкти, суд має обрати такий спосіб поділу, який остаточно припинить спільну власність і не створить підстав для нових конфліктів.
Саме такий підхід підтвердив Верховний Суд у постанові від 27 жовтня 2025 року у справі № 161/19647/23. У цій справі я представляв позивача в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Спір про поділ значного за вартістю майна
За час шлюбу подружжя набуло житловий будинок площею понад 260 кв. м із господарськими будівлями, квартиру, машиномісце, два нежитлові приміщення та автомобіль Renault Kangoo.
З огляду на кількість і вартість об’єктів існувало декілька можливих варіантів поділу. Позиція позивача полягала в тому, щоб не встановлювати право кожного з подружжя на ідеальні частки у кожному об’єкті, а передати сторонам окреме майно.
За запропонованим нами варіантом позивач мав отримати квартиру, машиномісце та два нежитлові приміщення. Відповідачці передавалися житловий будинок із господарськими будівлями та автомобіль. Незначна різниця між вартістю отриманого сторонами майна компенсувалася грошовою виплатою у розмірі 72 930,50 грн.
Відповідачка подала зустрічний позов. Вона пропонувала фізично розділити житловий будинок між сторонами, залишити кожному по 1/2 квартири та розподілити інші об’єкти за іншим варіантом.
Формально такий поділ також міг відповідати рівності часток. Однак фактично він залишав колишнє подружжя співвласниками будинку і квартири, вимагав переобладнання приміщень, облаштування окремих входів та не припиняв конфлікту між сторонами.
Реальний поділ замість формальної рівності
Луцький міськрайонний суд Волинської області задовольнив позов у повному обсязі та відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Суд погодився, що склад майна дозволяє здійснити його реальний поділ шляхом передачі кожному з подружжя окремих об’єктів. Такий варіант передбачав найменший розмір грошової компенсації, не потребував перебудови житлового будинку та остаточно припиняв спільну власність сторін.
Волинський апеляційний суд залишив це рішення без змін. Суд врахував не лише вартість майна, а й фактичний порядок його використання та управління, який склався між сторонами.
Верховний Суд також відхилив касаційну скаргу відповідачки. Касаційний суд підтвердив, що рівність часток подружжя не означає необхідності передавати кожному по 1/2 частці в кожному об’єкті.
Рівність забезпечується тоді, коли кожен із подружжя отримує окреме майно, загальна вартість якого максимально наближена до половини вартості всієї спільної власності. Незначне відхилення може бути врівноважене грошовою компенсацією.
Практичне значення постанови Верховного Суду
Постанова у справі № 161/19647/23 має важливе значення для спорів про поділ значного за складом і вартістю майна.
По-перше, визначення рівних часток є лише основою для подальшого розподілу майна. Воно не вимагає залишати кожному з колишнього подружжя по 1/2 частці у кожному будинку, квартирі чи нежитловому приміщенні.
По-друге, якщо подружжя володіє кількома об’єктами, суд може передати кожному окремі об’єкти, враховуючи їхню вартість, призначення, фактичне використання та значення для кожної зі сторін.
По-третє, судове рішення повинно остаточно вирішувати спір. Воно не має залишати колишнє подружжя у стані вимушеної спільної власності та створювати потребу в нових позовах про порядок користування, виділ часток або переобладнання нерухомості.
По-четверте, незначна різниця у вартості переданого сторонам майна може бути компенсована грошима. Верховний Суд окремо підтвердив, що згода особи, з якої стягується така компенсація, не є обов’язковою. Значення має згода того з подружжя, кому компенсація присуджується.
Головний висновок цієї справи полягає в тому, що справедливий поділ майна не завжди означає механічне встановлення часток. Якщо майно можна реально розподілити між сторонами, кожен із подружжя повинен отримати окремі об’єкти, а не абстрактні частки у спільній власності.
Саме такий спосіб поділу не лише відповідає принципу рівності, а й справді завершує майновий конфлікт.