Увага до деталей і правильна оцінка доказів: як вдалося скасувати стягнення 1,67 млн. грн
Судовий процес не завжди завершується перемогою в першій інстанції. Іноді суд погоджується з переконливою на перший погляд версією позивача, за якою стоять кошториси, фотографії та експертний висновок. У такій ситуації особливо важливо не сприймати несприятливе рішення як остаточне, а спокійно перевірити кожен доказ і кожен висновок суду.
Саме так розвивалася справа № 903/870/25. З товариства вимагали стягнути понад 1,68 млн грн збитків через нібито пошкоджене асфальтне покриття. Суд першої інстанції майже повністю задовольнив позов. Проте апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у стягненні коштів, а Верховний Суд визнав такий висновок законним.
Інтереси відповідача в усіх трьох судових інстанціях представляв адвокат Василь Самолюк.
Коли сума збитків існує лише на папері
Між фізичною особою підприємцем і товариством був укладений договір суборенди частини асфальтованої території для стоянки 59 транспортних засобів.
Після припинення користування сторони підписали акт повернення території. У ньому зазначалося про локальні забруднення у вигляді слідів мастильних матеріалів. Водночас в акті не було зафіксовано, яку саме площу охоплювали ці забруднення, наскільки вони впливали на стан покриття та чи потребувала територія повного переасфальтування.
Позивачка звернулася до підрядника, який визначив площу майбутніх робіт у розмірі 1950 кв. м і склав кошторис на 1 668 586 грн. Після цього було проведено будівельно-технічну експертизу. Експерт підтвердив відповідність кошторису будівельним нормам і стандартам.
Для суду першої інстанції цього виявилося достатньо. З товариства стягнули 1 668 586 грн збитків, а також судовий збір і витрати на проведення експертизи.
Однак головне питання залишилося без відповіді: що саме підтверджував поданий експертний висновок?
Експерт перевірив правильність складання кошторису. Але він не встановлював фактичну площу забруднення, причини його виникнення, необхідний спосіб відновлення покриття та реальний розмір завданої шкоди.
Правильно складений кошторис ще не означає, що передбачені ним роботи справді необхідні. Так само розрахунок вартості переасфальтування не доводить, що відповідач повинен оплатити повне відновлення території.
Саме ця різниця між зовнішньою переконливістю доказу та його справжнім змістом стала ключовою для подальшого розгляду справи.
Деталі, які змінили результат справи
В апеляційній скарзі було звернуто увагу на обставини, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки.
Насамперед у договорі, акті приймання-передачі та плані-схемі не була визначена площа території, фактично переданої товариству. Площа 1950 кв. м уперше з’явилася лише в кошторисі підрядника. Вона не підтверджувалася документами сторін, незалежними вимірюваннями або висновком експерта.
Не було встановлено і площу самого забруднення. В акті повернення йшлося лише про локальні сліди мастильних матеріалів. Проте позивачка вимагала оплатити роботи на всій визначеній підрядником території.
Окреме значення мав передбачений договором порядок визначення збитків. Для встановлення обсягу пошкоджень і суми відшкодування позивачка мала створити відповідну комісію або провести незалежну експертну оцінку пошкодженого майна. Цього зроблено не було.
Північно-західний апеляційний господарський суд погодився з аргументами захисту. Рішення першої інстанції було скасовано, а в задоволенні позову відмовлено повністю.
Також суд скасував арешт коштів товариства на суму 1 718 875,91 грн і стягнув із позивачки на користь відповідача 30 034,55 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Позивачка звернулася до Верховного Суду. Вона наполягала, що акт повернення території, фотографії, кошторис, договір із підрядником та експертний висновок у своїй сукупності підтверджують заявлений розмір збитків.
Верховний Суд відхилив ці доводи та залишив постанову апеляційного суду без змін.
Чого навчає ця справа
Наявність великої кількості документів ще не означає, що позов доведений. Кожен доказ має оцінюватися не за назвою чи зовнішньою переконливістю, а за тим, які конкретні обставини він підтверджує.
У спорах про відшкодування збитків позивач повинен довести весь склад цивільного правопорушення: протиправність поведінки відповідача, наявність збитків, їх точний розмір, причинний зв’язок і вину.
Локальні сліди мастильних матеріалів самі собою не доводять необхідності повного переасфальтування території. Кошторис майбутніх робіт не підтверджує розмір збитків, якщо не встановлено площу пошкодження та обсяг робіт, об’єктивно необхідних для його усунення.
Не менш важливо правильно оцінювати висновок експерта. Його доказове значення обмежується питаннями, поставленими перед експертом. Якщо експерт перевіряв лише відповідність кошторису будівельним нормам, його висновок не може автоматично підтверджувати факт завдання шкоди, її причини та розмір.
Справа № 903/870/25 показує, що робота адвоката полягає не лише у виступі в судовому засіданні. Вона потребує уваги до деталей, точного розуміння меж кожного доказу та професійної витримки, особливо після несприятливого рішення першої інстанції.
Постанова Верховного Суду від 8 квітня 2026 року остаточно підтвердила правильність обраної стратегії захисту. Результатом стала повна відмова у стягненні з клієнта 1 668 586 грн збитків і пов’язаних із ними судових витрат.