Відмова, якої не було: як апеляційний суд закрив справу за статтею 130 КУпАП
Справи за статтею 130 КУпАП часто сприймаються як майже безальтернативні. Якщо працівники поліції зазначили у протоколі, що водій відмовився від огляду, саме цей запис нерідко стає основним доказом обвинувачення.
Однак відмова від огляду повинна бути чіткою і безумовною. Поліція не може створити ситуацію, у якій поведінка людини лише формально подається як відмова.
Саме це питання стало ключовим у справі № 569/5251/26, в якій я здійснював захист водія в Рівненському апеляційному суді.
Від погодження на огляд до протоколу за статтею 130 КУпАП
18 лютого 2026 року в Рівному працівники патрульної поліції зупинили автомобіль Nissan Altima. Причиною зупинки вони назвали усне повідомлення невідомої особи про те, що водій нібито може перебувати у стані наркотичного сп’яніння.
Відомості про заявника та сам факт отримання такого повідомлення належним чином зафіксовані не були.
Під час спілкування поліцейські повідомили водієві про виявлені ознаки можливого наркотичного сп’яніння та запропонували пройти огляд у медичному закладі.
Водій не відмовлявся від огляду. Він пояснював, що погоджується пройти його, однак побоюється сідати до службового автомобіля поліції, оскільки вважає, що його можуть доставити не до лікарні, а до територіального центру комплектування.
Він неодноразово пропонував їхати до медичного закладу на власному автомобілі, яким могла керувати жінка, що перебувала поряд. Проте поліцейські розцінили таку позицію як відмову та склали протокол за частиною першою статті 130 КУпАП.
Після оформлення матеріалів водій самостійно прибув до медичного закладу. Огляд було проведено о 17 годині 52 хвилини, тобто в межах двох годин із моменту зупинки. Лікар не виявив ознак сп’яніння, а лабораторне дослідження не підтвердило наявності наркотичних речовин.
Побоювання водія виявилися небезпідставними. Після виходу з медичного закладу його затримали працівники поліції та доставили до ТЦК.
Попри ці обставини, постановою Рівненського міського суду від 6 березня 2026 року водія визнали винним, призначили штраф у розмірі 17 000 гривень і позбавили права керування транспортними засобами на один рік.
Докази, які змінили результат справи
В інтересах клієнта я подав апеляційну скаргу, в якій звернув увагу на головне: фактичної відмови від медичного огляду не було.
Для підтвердження позиції захисту були надані:
- повний відеозапис спілкування водія з працівниками поліції;
- медичний висновок про відсутність ознак сп’яніння;
- результати лабораторного дослідження;
- відеозапис затримання водія після виходу з медичного закладу;
- відповідь патрульної поліції на адвокатський запит щодо обставин отримання повідомлення від невідомої особи.
Сукупність цих доказів показала повну послідовність подій. Водій погоджувався пройти огляд, самостійно прибув до лікарні та фактично пройшов дослідження. Його недовіра до запропонованого поліцейськими способу доставлення виявилася обґрунтованою, оскільки після огляду його дійсно затримали та доставили до ТЦК.
Рівненський апеляційний суд погодився з аргументами захисту. Суд зазначив, що відеозаписи підтверджують створення працівниками поліції ситуації, спрямованої на провокування формальної відмови від огляду для подальшого доставлення особи до ТЦК.
Постановою від 6 квітня 2026 року апеляційну скаргу було задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження закрито у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Практичне значення постанови апеляційного суду
Ця справа сформувала важливий практичний орієнтир для розгляду матеріалів за статтею 130 КУпАП.
По-перше, не кожна незгода водія із запропонованим способом доставлення до медичного закладу є відмовою від огляду. Суд повинен встановити справжній зміст поведінки особи, а не обмежуватися формулюванням, внесеним поліцейським до протоколу.
По-друге, відеозапис необхідно оцінювати повністю. Окремі фрази не можуть вириватися із загального контексту спілкування.
По-третє, самостійне проходження огляду невдовзі після зупинки не замінює встановленої законом процедури, але може мати істотне доказове значення в сукупності з іншими матеріалами справи.
По-четверте, працівники поліції повинні фіксувати правопорушення, а не створювати умови, за яких поведінку людини можна формально кваліфікувати як відмову.
Постанова апеляційного суду не є обов’язковим прецедентом для інших судів. Проте вона демонструє важливий підхід: у справі за статтею 130 КУпАП вирішальне значення має не сам протокол, а повне, об’єктивне і послідовне дослідження всіх обставин.
Іноді саме деталі, які спочатку здаються другорядними, повністю змінюють результат справи.