Шість місяців, а не вісімнадцять: коли іноземця мають звільнити з пункту тимчасового перебування
Затримання іноземця з метою примусового видворення фактично є позбавленням свободи. Тому воно допускається лише на підставі закону, протягом установленого строку та під судовим контролем.
Наявність рішення про примусове видворення не означає, що іноземця можна утримувати у пункті тимчасового перебування протягом невизначеного часу. Загальний строк затримання становить шість місяців. Його продовження до вісімнадцяти місяців є винятком, для якого державний орган повинен довести наявність установлених законом підстав.
Коли затримання може тривати понад шість місяців
Відповідно до частини одинадцятої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування становить шість місяців.
Цей строк може бути продовжений, але загальна тривалість затримання не може перевищувати вісімнадцяти місяців. Зокрема, продовження допускається, якщо протягом шести місяців неможливо ідентифікувати особу, забезпечити її примусове видворення чи реадмісію.
Частина тринадцята статті 289 КАС України визначає лише дві умови, за яких вважається неможливим ідентифікувати іноземця або забезпечити його видворення: 1) відсутність співпраці з боку іноземця під час процедури ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності або документів, необхідних для ідентифікації особи.
Цей перелік є вичерпним і не може тлумачитися розширено.
Отже, державному органу недостатньо послатися на загальні труднощі з організацією видворення. Він повинен довести наявність хоча б однієї з умов, прямо передбачених законом.
Якщо особу іноземця вже встановлено, його громадянство підтверджене, а сам він співпрацює з компетентними органами, продовження затримання не може обґрунтовуватися транспортними, фінансовими або організаційними проблемами держави.
Позиція Верховного Суду та її застосування під час війни
У постанові від 28 січня 2021 року у справі № 743/1046/20 Верховний Суд розглянув питання про можливість продовження затримання громадянина Азербайджану через карантинні обмеження, закриття кордонів та припинення авіасполучення.
Особу іноземця було встановлено, а його громадянство підтверджувалося паспортом. Міграційна служба пояснювала неможливість виконати рішення про видворення обмеженнями, пов’язаними з пандемією COVID-19.
Верховний Суд дійшов висновку, що карантин, закриття кордонів і припинення авіасполучення не належать до підстав, установлених частиною тринадцятою статті 289 КАС України. Тому такі обставини самі собою не виправдовують подальшого затримання ідентифікованої особи.
Після початку повномасштабної війни виникло подібне питання: чи можна продовжувати затримання іноземця через закриття повітряного простору України та складність організації транзиту через сусідні держави?
Відповідь Верховний Суд надав у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 158/1645/23.
У цій справі 9 прикордонний загін просив продовжити строк затримання громадянина Ісламської Республіки Пакистан. Позивач посилався на припинення авіасполучення з території України після 24 лютого 2022 року та складність організації транзиту через Польщу, Угорщину, Румунію, Словаччину або Молдову.
Інтереси іноземця представляв адвокат Василь Самолюк, який підготував касаційну скаргу та обґрунтував відсутність законних підстав для подальшого затримання.
Позиція захисту полягала в тому, що воєнний стан, закриття повітряного простору та труднощі транзиту не передбачені законом як самостійні підстави для продовження затримання. Особу іноземця було встановлено, а прикордонний загін не довів відсутності співпраці з його боку або неодержання документів, необхідних для ідентифікації.
Верховний Суд погодився із цією позицією та підтвердив, що перелік підстав для продовження затримання є вичерпним.
Таким чином, за результатами розгляду касаційної скарги, підготовленої адвокатом Василем Самолюком, Верховний Суд сформував правову позицію щодо затримання іноземців в умовах воєнного стану. Припинення авіасполучення, складність транзиту через треті країни та інші обставини, пов’язані з війною, самі собою не є підставами для продовження затримання понад шість місяців.
Сформований підхід надалі застосовується судами в інших справах. Зокрема, у 2026 році аналогічні питання розглядалися Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області та Восьмим апеляційним адміністративним судом у справах № 303/3468/26, № 303/3469/26 та № 303/3470/26 за позовами Військової частини 2142 щодо громадян Народної Республіки Бангладеш.
Висновки
Загальний строк затримання іноземця у пункті тимчасового перебування становить шість місяців. Продовження цього строку до вісімнадцяти місяців є винятком, а не автоматичним наслідком невиконання рішення про видворення.
Орган, який просить продовжити затримання, повинен довести конкретні обставини, передбачені статтею 289 КАС України. Посилання на воєнний стан, відсутність авіасполучення, складність транзиту, фінансування або інші організаційні проблеми недостатньо.
Якщо іноземця ідентифіковано, він співпрацює з державними органами, а необхідні документи отримані, практичні труднощі з організацією видворення не дають законних підстав для подальшого позбавлення його свободи.
Постанова Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 158/1645/23 стала важливим орієнтиром для захисту прав іноземців під час воєнного стану та продовжує застосовуватися судами у нових справах.